ДозвілляСпорт Дрогобицький район Суспільство Україна Іван Боберський – фундатор спортивного руху, педагог та політичний діяч, родом із Доброгостова Доброгостів, Дрогобич, ДЮСШ ім.І.Боберського, Іван Боберський
Дрогобицька спортивна школа носить ім’я професора, педагога, державного діяча, фундатора і популяризатора спортивного руху в Галичині Івана Боберського. Нещодавно, 14 серпня, виповнилося 148 років від дня народження нашого видатного земляка, пропонуємо з цієї нагоди штрих до його біографії.
Народився майбутній батько галицького спорту 1873 року у селі Доброгостів Дрогобицького повіту, у родині священика о.Миколи Боберського, де був найстаршим сином і братом для ще п’ятьох дітей. Історики припускають, що родина Боберських походила з давнього шляхетного роду і належала до гербу Сас. Навчався у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові, університетах Львова, Відня та Граца, багато подорожував країнами європи, там захопився передовими спортивними методиками того часу.
у 1900 році Іван Боберський повертається до Львова, де працює викладачем німецької мови й класичної філології та фізкультури в Першій академічній гімназії. Відразу ж активно починає впроваджувати засади «тіловиховання» серед педагогів, уже в червні 1901 року стає співорганізатором Учительського гуртка для підготовки вчителів руханки, де невдовзі відкривається і жіночий відділ – однією з його вихованок була Олена Степанів, найперша жінка-хорунжа Українських січових стрільців.
На базі Першої академічної гімназії, 1906 року Боберський також утворює першу організацію, яка містить у своїй назві слово “спорт” – Український спортовий кружок. Там він навчає студентів не лише фізичних вправ, але й дисципліни, що загартовує їхній дух на майбутнє: багато колишніх учнів Боберського потім стали на захист України в складі УСС.
Після вступу в спортивне товариство «Сокіл», Боберського одразу обрано заступником голови товариства, а згодом – і головою. Під його керівництвом “Сокіл” стає центральним Товариством “Сокіл-Батько”, довкола якого гуртуються сотні гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 році їх налічувалося вже 974, майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Щоб популяризувати спорт на Галичині, Боберський регулярно проводить показові заняття, бере участь у міжнародних конгресах, Всесокільських злетах тощо.
Учительський відділ товариства «Сокіл-Батько» у Львові. Іван Боберський (крайній ліворуч), Тарас Франко (третій зліва), Петро Франко (п’ятий зліва). Весна 1913 р. Фото: frankolive.wordpress.com
Іван Боберський для розвитку масового спортивного руху ініціює створення стадіону для українців у Львові «Український город». Саме тут з 1911 року відбувалися спортивні, гімнастичні та інші українські заходи, свята, а також започатковані Боберським «Запорозькі Ігрища» – своєрідний аналог Олімпійських ігор на Галичині.
Українських підручників для підготовки фахівців фізвиховання на той час не було. Тому Боберський власним коштом надрукував перші підручники з гімнастичних вправ, спортивних ігор, а 1913 році завдяки його ініціативі було видано перший посібник для українського Пласту О.Тисовського. Видавав також перші українські спортивні журнали.
Запровадив українські аналоги різних видів спорту – “сітківка” або “відбиванка” (волейбол), “копаний м’яч” (футбол), “наколесництво” (велоспорт), “кошиківка” (баскетбол), “гаківка” (хокей), “лещетарство” (лижний спорт) тощо. Займався активним впровадженням цих видів спорту в українське життя. Підтримував розвиток “Пласту”.
З початком Першої світової війни долучився до формування легіону Українських Січових стрільців, увійшов до складу Бойової управи стрілецтва. Видав книги “УСС в Карпатах”, “Збірник пісень УСС”, а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо.
В 1918-1919 рр. Іван Боберський – референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР.
Старшини УГА Іван Боберський, Михайло Волошин і Лонгин Цегельський, 1918 рік. Фото: uk.wikipedia.org
У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську, пізніше став представником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді. В Америці Боберський продовжив видавничу та журналістську діяльність.
У 1932 році перебрався з Канади до тодішньої Югославії, де мешкав у маленькому словенському містечку Тржичі, звідки була родом його дружина Жозефіна. Там він і помер 17 серпня 1947 року, до останнього підтримуючи стосунки з Галичиною.
У Львові на вул. Драгоманова, 23 (колишня – Мохнацького), де колись мешкав Іван Боберський, ліворуч від входу встановили інформаційну табличку з написом. Його іменем нещодавно назвали Львівський державний університет фізичної культури. 2017 року у Львові пропонували встановити пам’ятник Боберському, але ця ідея не знайшла особливої підтримки. На Дрогобиччині ім’я видатного уродженця краю присвоєно Дрогобицькій дитячо-юнацькій спортивній школі.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та Сайту міста Львова