Відомий письменник хотів усі гонорари після своєї смерті віддати на благодійність. Ну, не всі, а більшу частину спадщини. Через це у них з дружиною були сварки. З дружиною, яка народила йому багато дітей. Романи його переписувала від руки, господарство вела, інформує gazetapo.lviv.ua.
Хоча це ж великодушний вчинок — віддати гроші на добру справу?
Видимий художник дружині, яка вела все господарство і була його особистим секретарем, залишив тільки маленьку пенсію. Решту на добрі справи віддав. Дружина потім з голоду померла у важкий рік. Вона сама погодилася з рішенням чоловіка і ні на що не претендувала…
А відомий поет своїй дружині, яка віддано доглядала за ним під час страшної хвороби, начебто залишив щось у спадок, але не все передбачив. У дружини родичі виманили гроші. Та й сама вона досить наївно розпорядилася тим, що залишилося і закінчила свої дні в злиднях.
А в однієї жінки чоловік їздив на заробітки далеко-далеко, на вахту. І дружина залишалася вдома з трьома дітьми. Поблизу роботи не було. Дружина вела господарство, корова була, кози, багато роботи. Дивилася за дітьми.
Чоловік був мовчазний, але любив дружину й дітей. Для них і надривався, старався заробити трохи більше. Хоча все одно малувато було, якщо чесно. Важкою працею рідко можна багато заробити… Раз на три місяці приїжджав привозив гроші і знову їхав.
І якось гроші у дружини закінчилися. А корова загинула. І діти захворіли якоюсь заразною хворобою, відразу всі троє. Відчайдушне становище. Навіть хліба не було за що купити. А чоловік не їде і не їде. Це давно було, тоді й звичайний телефон був тільки в райцентрі.
Але ввечері, вже в темряві, постукав у хвіртку незнайомець. Зовсім чужий. Дружина злякалася відчиняти, а чоловік голосно каже: "Відчиніть, я привіз привіт від Петра!". Жінка відчинила хвіртку, — темний вечір, майже ніч. Обличчя не видно. Чоловік передав згорток тканинний, — це, каже "вам велів Петро передати, я відвідую рідні краї, так і до вас зазирнув".
Дружина розгорнула тканину, — пачечка грошей! Ні листа, ні записки, просто гроші. Хотіла подякувати тому, хто приніс, та він вже пішов, зник у темряві. Ці гроші просто врятували всіх. І їжі купили, і ліки, — і діти пішли на поправку.
А через тиждень сталося горе. Поштарка принесла телеграму, — раз на тиждень пошта приходила. Чоловік цієї жінки загинув, його деревом придавило. І врятувати не змогли. Телеграма запізнилася. Сталося все тиждень тому…
Звісно, чоловік міг гроші через знайомого передати, хоча такого ніколи не було. Він завжди сам привозив зарплату. Та й зарплату чоловіка їй віддали потім, все до копійки. І нікого він не посилав у своє село, — всі в бригаді один одного знали і дуже здивувалися такому випадку.
І звідки взялися ті рятівні гроші, дружина так і не знала. Але думала, що чоловік подбав. І ця думка дуже її підтримувала, коли вона ростила дітей і через різні труднощі проходила.
Чоловік має про дружину і дітей дбати в першу чергу. Любляча дружина, яка присвятила своє життя чоловікові, залишається круглою сиротою, коли чоловік відходить в інший світ. Вона не зможе своє життя з іншим влаштувати, — навряд чи це вийде у тієї, яка віддала всі сили і молодість тому, кого любила.
І добрі справи треба починати зі своїх близьких. З тих, хто заради тебе жив і дихав. Так буде правильно.