Неймовірно смішні та надихаючі історії про бабусь та дідусів, якими поділилися люди у соціальних мережах. Вони знову доводять, що вік — це лише число, а душа може бути молодою і шукати пригод у будь-якому віці, інформує Ukr.Media.
"Я звикла до онлайн-ігор на комп'ютері. Онуки показали. Вже більше року майже кожен день проводжу в іграх по 10-12 годин. Мені 64 роки, четверо дітей, шестеро онуків, за плечем майже 40 років трудового стажу на держслужбі. Онуки вважають мене крутою, а діти думають, що в мене кукуха поїхала".
"Міняв жалюзі в онкодиспансері. Моторошно, сумно, гірко. Один дід років 60 дуже порадував: коли я прийшов до нього в палату, він розповідав анекдоти і сміявся над новинами. Я там був недовго, але цього вистачило, щоб зрозуміти, що треба любити життя зараз. Коли накочує морок, у голові завжди згадую його. Я не знаю, скільки він ще прожив, думаю, що недовго, вигляд у нього був дуже не дуже, але він усміхався".
"У магазині, коли діставав гроші з кишені, випустив дві купюри. Не встиг підняти їх, як з кінця черги підбігає бабуся і з єхидною фразою "Що впало, то пропало" підбирає гроші та бігом до дверей. Потім різко зупиняється, повертає мені гроші й каже: "На, розтяпа, я пожартувала". Всі іржуть, а я стою, забувши, що купити хотів".
"У 15 років була дуже товстою. Мама називала жирною потворою і говорила: "Краще б я тебе взагалі не народжувала, жируха". На нервовому ґрунті ще більше їла. Якось бабуся дізналася про це і забрала до себе. У їжі мене особливо не обмежувала, щодня робила компліменти. Ми щодня робили зарядку, гуляли, бабуся навіть пішла зі мною в зал! За рік я досягла ваги здорової людини. До універу я зробила струнку і підтягнуту фігуру. Завдяки бабусі я навчилася любити та доглядати за собою".
"В інституті був у нас предмет — землезнавство. Вів його старий спритний дід. Одного разу у нас було практичне заняття на місцевості: вчив нас (20 дівчаток) ходити по азимуту. І ось цілу пару ми йшли від інституту (він був на околиці міста) кудись по полях і лісах за маршрутом, ним складеним по азимуту, вийшли на околицю села. І тут він видає: "Наше заняття закінчено. У цьому селі у мене дача. Якщо ви засвоїли тему, то легко знайдете дорогу назад". Додому добиралися попутками".
"Йшла сьогодні з роботи, дуже поспішала додому, адже була запланована зустріч. Ну і на порожній вулиці вирішила перебігти на червоне світло. Те ж саме вирішила зробити бабуся з іншого боку дороги. І вона просто вразила мене своїм гумором, коли, біжучи повз мене, підморгнула та сказала: "Ех, які ми з тобою сміливі дівчата". Бабусі далеко за 70 на вигляд".
"Живе у нас в будинку один дід років 70-75. Щодня з шостої-сьомої ранку він виходить на прогулянку, гуляє годин п'ять, потім додому на обід і знову гуляє до вечора. У дощ, сніг, мороз, спеку — неважливо. Весь район його знає: з усіма поговорить, дізнається, як справи, які новини… Якось тиждень його не було видно. Виявилося, у лікарні на плановому обстеженні був. У цей тиждень про нього всі питали, де пропадав. Хочу його зі своїм дідом познайомити, щоб разом гуляли".
"Моя сім'я дуже негативно ставиться до всіх тілесних модифікацій (чи то пірсинг, чи то тату). Я почала забиватися у 14 років, кожні два роки робила татуювання. У 16 проколола хрящ, у 18 — соски, у 19 — язик. Батьки навіть не підозрюють про це, хоча я жила до 18 років з ними… І ось якось заходжу я в гості до бабусі, переодягаюся, а вона заходить і бачить усі витівки та пірсинг. На що видає: "Ну слава богу, хоч онука в мене нормальна!" і показує своє тату на все стегно".
"Мій хлопець однаково ідеально говорить і іспанською, і українською. Любить зі мною говорити іспанською, щоб я його теж вивчила. Так от, прилетіли ми з ним з відпустки додому, в аеропорту стоїмо біля стрічки, по якій багаж їде, старенька-старенька маленька бабуся в пуховій хустці років так 70-80 просить нас допомогти їй зняти валізи зі стрічки, хлопець бере одну валізу, а мене іспанською просить допомогти взяти другу. Бабуся, природно, подумала, що ми іноземці, і на такому дуже ламаному, з таким сільським трохи акцентом, повільно, боячись помилитися, каже: "Тенк'ю вері мач!" Як це було мило! Весь день радію і згадую її".
"Сильно захворіла бабуся. Друг сім'ї — лікар, виписав ліки ввечері. Бабусі стало ще гірше, а на вулиці мороз сильний. Дід цього ж вечора пішов в аптеку. Приходить, бабуся його цілує і каже: "От по холоду тебе змусила йти". А дідусь їй відповідає: "Заради тебе я на край світу піду!"".
"Моя бабуся, якій 72, та ще пустунка. Коли на пішоході бачить поряд брутального мужика, просить його допомогти перейти дорогу. Ті, звичайно, не можуть відмовити старенькій, а вона потім хвалиться: "Сьогодні знову йшла під ручку з красенем"".
"Студентство, весна, грошей не багато, а свята хочеться. Взяли з подружкою чекушку, у парку зайняли найнепомітнішу лавку, сидимо, спілкуємося. Тут на сусідню лавку бабусі підсідають, ми алкоголь ховаємо, але зрозуміло, що вони помітили. Видно, що почали обговорювати… Я йду до бака викинути сміття, стежка у них за спиною, і чую: "Ось, Сергіївно, молодь пішла, дивитись соромно. Ми з тобою в їхньому віці менше півлітра і не брали ніколи!". Систему мені зламали".
"Бабуся — кадр: стало їй погано (живе одна). Хотіла викликати швидку, але зрозуміла, що вдома брудно, так поки що прибирала, то й помирати передумала".
"Мій дід давно мріяв про самокат або про ролики. Подарували йому самокат на день народження. Тепер він щодня на ньому на роботу їздить! Коли буду пенсіонеркою, хочу бути такою ж активною і винахідливою, як дідусь".
"Послала мене мама віднести бабусі холодець увечері, а до неї сестра приїхала. Картина така: сидять дві принцеси в бігуді, фарбують нігті. Однієї 88 років, інший — 85. Я їм: "Дівчатка, холодцю не бажаєте?" — "Ти що, ми після шести не їмо!". І давай мені свої вірші читати".