Виявити цунамі складно. В той момент, коли хвиля знаходиться далеко від берега, вона не достатньо висока для того, щоб її зафіксували сенсори. Хоча сьогодні вчені ще не до кінця розуміють природу цунамі, вже розроблені механізми, що дозволяють у деяких випадках заздалегідь попередити жителів небезпечних районів про наближення лиха. Але головна зброя проти цунамі — це знання. Чим більше люди знатимуть про цунамі, тим вище шанси вижити в катастрофі, інформує Ukr.Media.
2004 рік, Індійський океан
Вранці 26 грудня 2004 року сильний землетрус в Індійському океані викликав цунамі заввишки 30 метрів, який забрав життя 230 тисяч чоловік в 11 країнах. Це найпотужніший і смертоносний цунамі за весь час спостережень. Найбільш сильний удар припав на Індонезію, де загинуло 168 тисяч осіб. Крім того, жертвами стали жителі Бангладешу, Індії, Сомалі, Кенії і Танзанії та інших країн. Вчені називають таке явище телецунамі — за кілька годин воно проходить від одного берега океану до іншого. За пару годин цунамі досягло узбережжя Індії, а через сім годин хвиля дійшла до Сомалі. Через 16 годин після землетрусу хвилі заввишки півтора метри були зафіксовані в ПАР — на відстані 8500 км від епіцентру.
За оцінкою експертів, загальна енергія хвиль цього цунамі була в два рази більшою енергії всіх бойових снарядів, висаджених під час Другої світової війни, включаючи дві атомні бомби. В деяких місцях хвилі пройшли вглиб суші до чотирьох кілометрів. Після катастрофи 2004 року міжнародні організації закликали до створення глобальної системи моніторингу цунамі.
1958 рік, затока Літуйя
Зазвичай висота цунамі не перевищує десятка метрів, але час від часу відбуваються стихійні лиха набагато більших масштабів. Рекорд належить цунамі в затоці Літуйя на Алясці, висота якого перевищила півкілометри — 524 метри. Потужний землетрус у гірському хребті викликав сильний зсув — у води затоки обрушилися десятки мільйонів кубометрів породи і льоду. Утворилася гігантська хвиля, яка викликала руйнування на висоті більше 500 метрів від рівня моря. Жертвами цунамі стали п'ять осіб — зіграла роль малонаселеність тих місць.
1908 рік, Мессинська протока
Землетрус в Мессинській протоці між Сицилією і Апеннінським півостровом викликав зміщення ділянок дна, яке призвело до утворення серії цунамі. За годину на узбережжі по обидва боки протоки обрушилися три хвилі висотою до 12 метрів. Жертвами цунамі стали тисячі людей, що потрапили в пастку, — на березі вони шукали порятунку від землетрусу. Загальне число загиблих в результаті стихійного лиха перевищило 120 тисяч осіб. У рятувальній операції брали участь моряки чотирьох російських військових кораблів — через століття в Мессіні встановили пам'ятник в їх честь.
1883 рік, Кракатау
У 1883 році виверження вулкана знищило більшу частину індонезійського острова Кракатау. В результаті самого виверження і викликаного ним цунамі загинули, за різними оцінками, від 36 до 120 тисяч чоловік. Крім того, після виверження середня річна температура в північній півкулі впала на 1,2 градуси Цельсія. Наслідки цунамі зафіксували навіть на півдні Африки, а індонезійське місто Мерак знищила хвиля висотою 46 метрів. Звук вибуху, який знищив острів, був чутний на відстані тисячі кілометрів — дослідники називають його найбільш гучним звуком в історії. Кракатау — яскравий приклад того, що у вчених поки що більше запитань до сейсмічних вогнищ цунамі, ніж відповідей. Досі достеменно не відомо, яким саме чином виникло цунамі при Кракатау.
365 рік, Середземне море
Не менш руйнівним міг бути землетрус 365 року і викликане ним цунамі, хоча точно оцінити кількість жертв із зрозумілих причин неможливо. Сучасники писали про "багатьох тисяч" загиблих. Сьогодні дослідники вважають, що жертвами стихійного лиха могли стати до 50 тисяч чоловік. Щоб компенсувати збиток для економіки від цунамі, римський імператор Валентиніан I пішов на безпрецедентне підвищення податків. Археологічні розкопки підтверджують масштаб катастрофи: в районі 365 року більшість міст на південному-сході Середземного моря були зруйновані.
Давньоримський історик Амміан Марцеллін так описав цунамі: «Міцність землі похитнулася — вона почала тремтіти і трястися. Потім море відступило, але хвилі стрімко поверталися так, що все зникло в хаосі і морській безодні. Багато створень, які належали морю, були викинуті на сушу, покриваючи все слизом, відходи і сміття покрили долини і гори повністю».
Кораблі, за свідченням історика, виявлялися на дахах будинків. Подекуди їх знаходили на відстані трьох кілометрів від берега. На думку фахівців, подібні великомасштабні підводні землетруси відбуваються приблизно раз в 5000 років. При цьому повторення будь-якого з цунамі, що відбувалися до XX століття в Середземному морі і поруч з узбережжями Індійського і Тихого океанів, швидше за все, призведе до набагато більш страшних жертв із-за збільшеної щільності населення.