Вода необхідна для нашого виживання, але більше 96% рідкої води на планеті — океанська вода, і вона містить стільки солі, що люди просто не можуть її пити, інформує Ukr.Media.
Солона морська вода не в змозі втамувати спрагу, при цьому її надмірне вживання навіть може призвести до смерті від зневоднення.
Але якщо солона вода продовжує залишатися водою, чому ж ми не можемо її пити?
Відповідь на це питання насправді досить проста: просто солона вода занадто солона для наших нирок.
За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), приблизно 3,5% ваги морської води припадає на розчинену сіль. Якби вся сіль з океанів була видалена і розподілена по всій поверхні суші на Землі, соляний шар піднімався б на висоту більше 500 футів (166 метрів) — приблизно як 40-поверхова офісна будівля, знову ж таки за даними NOAA. Солоність морської води занадто висока для безпечної переробки людиною, оскільки нашим клітинам потрібна вода «у відносно чистому вигляді», — сказав Роб Деселл (Rob DeSalle), куратор Інституту порівняльної геноміки імені Саклера при Американському музеї природної історії в Нью-Йорку.
"У більшості тварин нирки фільтрують з води домішки, — розповів Деселл в інтерв'ю Live Science. — Що ж відбувається, коли ви п'єте солону воду, — ви ковтаєте багато солі, яку організму тепер необхідно вимити [з тіла]."
Він (організм) робить це у вигляді сечі, яку нирки виробляють шляхом розчинення домішок в надлишку води, яка потім направляється в сечовий міхур для виведення. Але, за даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень, нирки в змозі виробляти тільки сечу, яка менш солона, ніж наша кров, тоді як солона вода містить більш ніж в тричі більше солі, ніж зазвичай присутня в крові людини. Це означає, що на кожну чашку солоної води, яку ви випиваєте, вам потрібно випити як мінімум такий же обсяг води, щоб ваші нирки змогли вимити всю цю сіль.
"Ви можете сказати:" Чому б не просто пити більше солоної води? — каже Доелл. — Але тоді у вас просто залишатиметься більше солі, яку потім потрібно вимивати ще більшою кількістю води. Так що солона вода ніколи не зможе втамувати вашу спрагу — вона може тільки її посилити."
Деякі тварини можуть пити солону воду, так чому ж ми не можемо?
Однак у деяких тварин в океанічних екосистемах є пристосування, що дозволяють їм безпечно пити солону воду. За даними Audubon Society, у морських птахів, таких як альбатроси, чайки і пінгвіни, які можуть проводити тижні у відкритому океані, не маючи прісної води в поле зору, в дзьобах є спеціальні сольові залози і борозенки, які використовуються ними для фільтрації і видалення надлишку солі з проковтнутої води, перш ніж вона потрапить в шлунок і кров істоти. Морські ссавці, такі як кити, дельфіни і тюлені, також пристосувалися до життя в середовищі, де прісної води мало або вона зовсім відсутня.
"Морські ссавці адаптували спеціальні ферменти і клітинні структури, які дозволяють їм виводити надлишок солі зі свого організму, — сказав Деселл. — Неначе вони є володарями супер-нирок."
Так чому ж подібних здібностей не виробили ми? Чому люди — і, якщо на те пішло, майже всі інші наземні тварини — еволюціонували, щоб пити лише тільки прісну воду, тоді як солоної води куди більше? Коли сотні мільйонів років тому тварини вийшли з давніх морів і почали пристосовуватися до життя на суші, види покинули прибережні місця проживання, де було багато солоної води. Багато наземних видів, включаючи наших предків — приматів, врешті-решт заселили внутрішні екосистеми, в яких в озерах і річках було багато прісної води, але дуже мало джерел солоної води, якщо такі взагалі були. Ймовірно, це і сформувало біологічну адаптацію до несолоної питної води.
"Більшість наших предків не піддавалися впливу солоної води, будь то тварини в цілому, примати або комахоїдні, — пояснив Деселл. — Таким чином, природний відбір відточив обробку несолоної води, і наша фізіологія стала настільки налагодженою, що руйнування її за допомогою солоної води може носити для нас небезпечний і шкідливий характер."