Ви замислювалися колись, наскільки велику роль у нашому житті відіграє взуття? Воно не тільки захищає ноги від холоду та пошкоджень, але й може свідчити про статус, рід занять або навіть смак окремої людини, інформує Ukr.Media.
Однак, незважаючи на таке величезне значення взуття, у світі все сильніше стає тенденція ходити босоніж. Все частіше на вулицях, у парках, кафе та кінотеатрах можна зустріти босих людей.
Це, мабуть, можна назвати цілим рухом, стилем життя або навіть субкультурою і називається цей тренд «ходіння босоніж» (англійською barefooting). Це усвідомлене рішення не носити взуття, щоб зміцнити власне здоров'я та покращити стан ніг.
У давнину люди здебільшого ходили босими, а зараз існує чимало видів спорту, де взуття відсутнє. Багато хто впевнений, що ходьба босоніж позитивно впливає на поставу, імунітет і навіть настрій.
Люди, які практикують «барефутинг» довгий час, розповідають, що прогулянка босоніж схожа на психотерапевтичний сеанс. Підошви — свого роду долоні, а ходьба босоніж — масаж не скільки для ніг, скільки для мозку.
Лікарі не заперечують, що взуття обмежує рухливість та гнучкість стопи, що може призвести до плоскостопості чи навіть атрофії деяких м'язів. А ще у босої людини легша і природніша хода.
Противники босих прогулянок насамперед говорять про те, наскільки небезпечно у місті гуляти без взуття. А також негігієнічно, особливо у місцях скупчення великої кількості людей.
Спеціально для любителів босих прогулянок вигадали спеціальне взуття — «барефути». Це швидше носок з п'ятьма пальцями, але у нього тонка підошва, яка не сковує рухів і водночас відмінно захищає ногу від пошкоджень.
Проте найбільшим мінусом «барефутингу» залишається неприйняття з боку суспільства. Людину без взуття можуть не пустити до якогось закладу, хоча в жодній країні немає закону, який забороняє перебувати в громадському місці босим.
Єдиний виняток становить метро. Там це обумовлено правилами загальної безпеки. Хоча в окремих випадках активісти вимагали права користуватися громадським транспортом без взуття.
Доведеться зіткнутися і зі стереотипами. Босий = бідний або босий = божевільний, хоча в розвинених країнах є цілі парки для босих прогулянок.
Варто враховувати, що не можна просто так взяти і почати ходити босоніж. Людям, які все життя проходили у взутті, до барефутингу потрібно підходити поступово, оскільки суглоби та хребет вже звикли до одного типу навантаження, та й шкіру, що не огрубіла, легше поранити.
Починайте із малого. Щодня приділяйте по пів години ходьбі босоніж, бажано там, де не зможете поранитися. Поступово організм звикне навіть до цілого дня ходьби без взуття.
Остаточний вибір залишається, звичайно ж, за вами, але ніхто і не вимагає робити «ходіння босоніж» стилем життя. Досить час від часу дозволяти собі босі прогулянки пляжем або м'якою травою. Тут і без лікарів зрозуміло, що на душі одразу легше стане!