Виявляється, раніше багато хто так робив — і ні в кого це не викликало питань, інформує Ukr.Media.
На багатьох фотографіях, зроблених в епоху пізнього СРСР і в 1990-х роках можна побачити, що жінки сидять в приміщеннях без верхнього одягу, але у величезних хутряних шапках. У них у всіх мерзне голова? Або це пережитки дореволюційних звичаїв, коли жінка повинна була покривати голову? Ні, причина зовсім не в цьому.
Кілька десятиліть тому хутряну шапку надягали не тільки для теплоти, але і щоб показати певний соціальний статус. І якщо сьогодні молоді люди стоять в чергах за смартфонами останньої моделі, то раніше жінки стояли в чергах за розкішними (і дефіцитними) шапками з норки і лисиці.
Втім, були і більш бюджетні моделі з кролика і навіть штучного хутра.
Річ була настільки цінною, що залишати її в гардеробі театру або кіно мало хто наважувався. До того ж, там зазвичай висіли попередження, що «за збереження речей гардероб відповідальності не несе».
Але здається, радянські жінки не дуже засмучувалися, коли доводилося брати шапку з собою в кіно, ресторан або музей. Для них це був шанс продемонструвати модну і дорогу річ на публіці. Тим більше, що за правилами етикету жінки можуть не знімати головні убори в приміщеннях.
Тоді, в 1997-му, всі жінки хизувалися в довгих шубах і хутряних шапках. Якщо у вас була і шуба, і шапка, то ви прирівнювалися до «лакшері» сегменту.
Звичайно, така шапка нерідко ставала жертвою і вуличних злодюжок. Щоб її не зірвали в темному провулку, жінки пришивали до шапки гумки, які надягали на підборіддя.
Крім того, під такою шапкою дуже псувалася зачіска: модні начісування і кучері притискалися важким хутром і миттєво втрачали обсяг. Бруднилося волосся теж набагато швидше, так що без шапки зачіска виглядала не дуже свіжою.
Згодом хутряні шапки перестали бути дефіцитними і вийшли з моди, а статус тепер покликані демонструвати дорогі аксесуари відомих брендів і гаджети.