Коли я вперше вирушав до Індії, чесно кажучи, очікував зануритися в "казковий" світ яскравих барв, прянощів та древніх звичаїв. Мені здавалося, що це буде подорож, сповнена екзотики та духовних відкриттів. Але насправді я зіткнувся з набагато більш приземленою стороною життя — особливо коли дістався до сіл та нетрів, куди рідко ступає нога туриста, інформує Ukr.Media.
Серед усіх непростих тем була одна, про яку зазвичай і говорити незручно — гігієнічні умови, або просто питання доступності туалетів. Виявилося, що доступ до туалетів — справжня проблема для величезної кількості людей. Для багатьох індійських жінок похід до туалету — це не просто питання зручності, а глобальна проблема, пов'язана з безліччю незручностей і часом навіть ризиків.
"Зручності" по-індійськи: хто, де і як
Уявіть: навіть у 21 столітті в багатьох індійських домівках, особливо в селах, особистого туалету просто немає. І якщо вам це здається невеликою побутовою деталлю, то для місцевих жінок ця "дрібниця" стає справжнім випробуванням. Щоранку вони збираються і йдуть до спільних туалетів — і так день у день. Причому для багатьох ця подорож починається о 4 ранку. Чому так рано? Щоб просто убезпечити себе.
Такий ранній похід дозволяє їм уникнути зайвої уваги і зробити це у відносній прохолоді. Мій індійський друг пояснив, що ввечері відвідування громадського туалету може бути справжнім випробуванням, особливо для жінок: небезпека крадіжок, нападів і просто пильної уваги чоловіків змушує їх ходити групами по десять осіб.
Стан цих громадських туалетів — окрема розмова. Більшість із них у такому антисанітарному стані, що страшно уявити: підлоги прогнили, стіни забруднені, всюди бруд і сміття, а запах стоїть такий, що дихати просто неможливо. Не дивно, що жінки воліють ходити туди якомога рідше, щоб зайвий раз не стикатися з цим "задоволенням".
Спека, сарі та вічне зневоднення
Для нас із вами спекотна погода — привід випити ще один стакан води і сховатися в тіні. А от жінки в індійських нетрях примудряються пити набагато менше, просто щоб уникнути зайвих походів до туалету. Чи варто говорити, що в країні з температурою в 40-50 градусів така практика призводить до постійного зневоднення? Я бачив жінок, які буквально відмовлялися пити воду, поки сонце не починало заходити.
Уявіть собі, як це — практично не пити води, де традиційний одяг сарі покриває все тіло. У підсумку жінки ризикують своїм здоров'ям, лише б уникнути позивів до туалету.
Навіть якщо туалет і є, то з'являється інша біда — немає води. Іноді її просто не вистачає навіть для базової гігієни. Тому бігати туди по кілька разів на день — дуже марнотратне задоволення.
Гігієнічні та культурні бар'єри
Для жителів нетрів або сіл Індії антисанітарія — річ звична. За туалетами там рідко доглядають, а самі "кімнати гігієни" по суті являють собою невеликі цегляні будки без води та мийних засобів. Деякі жінки воліють навіть йти в поля, щоб не стикатися з чергами та чужими поглядами. Це, до речі, теж несе свої ризики.
В одному з сіл я бачив справжній "марафон": чергу з жінок, які терпляче чекали своєї черги в маленькому громадському туалеті. Навіть за наявності вільної кабінки деякі з них поступалися чергою чоловікам, тому що ті самі по собі займають вищу соціальну сходинку і їх треба пропускати. У жінок немає права сказати щось у відповідь або наполягти на своєму.
Шлях до змін
В останні роки уряд Індії намагається змінити ситуацію, запустили програми з будівництва санітарних вузлів. У великих містах уже помітні зрушення, але села залишаються осторонь.
Якщо зберетеся до Індії, приготуйтеся побачити її з різних сторін. За межами яскравих храмів і барвистих базарів розкривається зовсім інша Індія — там, де повсякденне життя часто схоже на боротьбу за виживання.