Історія 60-річного чоловіка, який 12 років пропрацював далекобійником, інформує Ukr.Media.
Після 50-ти через проблеми зі спиною кинув кермо, оселився в селі, де облаштував собі майстерню. Він розповідає, що трохи заробляє тим, що робить меблі для дачників, а ще здає квартиру в місті.
Я був одружений двічі. Від першого шлюбу дітей немає, а от з другою дружиною — одразу двоє. Зараз вони вже навчаються. Прожили з останньою дружиною 16 років. А потім — діти виросли, я і пішов. Ну як пішов — продовжую допомагати грошима, порадою, нещодавно їздив у місто і збирав їй меблі на кухні. Але без фанатизму. Вона якось намагалася назад мене покликати жити, я категорично відмовився: не треба. Я її не те щоб розлюбив, звісно, вона все ще мій родич. Але — жити разом? Навіщо? Зараз скажу егоїстично, але це правда: коли ти одружений, тобі постійно потрібно робити якісь речі, які стосуються не тебе. Ходити в гості до її родичів, підлаштовуватися під її смаки — в їжі, в кіно, в одязі. Це не погано, просто мені стало нудно.
Нових стосунків заводити не хочу. Познайомився тут з однією жінкою. Вона розумна і забезпечена, у неї свій магазин у сусідньому селищі, продає господарський інвентар. Пару разів зустрілися, а потім вона почала обурюватися: "Як це? Ми не проведемо разом вихідні?". Не проведемо! Мені шафу потрібно закінчити.
З роками я зрозумів, що мені жінка в домі не потрібна. Вечерю сам можу приготувати, речі попрати — теж, а поговорити мені не часто потрібно, не щодня, можемо і по телефону. У мене є своя справа, якою я захоплений — з дитинства хотів працювати з деревом. Поки я ще живий, мені хотілося б просунутися в цій справі якомога далі, не відволікаючись на речі, які вважаю необов'язковими.