Один добрий, розумний чоловік, учений, перестав мити свою чашку, раніше завжди мив, інформує Ukr.Media.
Поп'є чай чи каву, посидить, побалакає. Потім вимиє чашку і знову наллє свіжого чаю або кави. Зовсім звичайна та непомітна звичка.
І в одну мить він перестав мити чашку. Почав недбало полоскати під струменем води. Або просто наливати напій.
Ну дрібниця ж. Але потім він захворів на тяжку хворобу. До лікарів звернувся пізно, лікування вже не допомогло. І він помер, йому ще не було шістдесяти. Міцний чоловік без поганих звичок.
Звичайно справа не в немитій чашці. Він став нехтувати миттям, бо втомився. Втомився морально, втомився фізично. Він надто багато працював і надто мало відпочивав. І мало заробляв, — мало для хорошого життя в достатку.
Весь час доводилося підробляти, шукати гроші, читати лекції після роботи, допомагати учням із дисертаціями, писати статті за гроші. Все це забирало час у своїх наукових занять. Йому було важко. Але жити треба. І дітям допомагати, і батькам стареньким.
І на миття чашки він заощаджував енергію. Це перше.
Друге — йому стало байдуже, з якої чашки пити. Він перестав дбати про себе. Тож і до лікарів пізно звернувся. Інстинкт самозбереження згас, інтерес до себе зник, сил мало стало, а він витрачав сили на роботу. Не на улюблену роботу, а на ту, що приносила стерпний дохід. Він крутився як білка у колесі, але не помічав цього.
Так само, як не помічав, із якої чашки п'є. Це стало не таким важливим.
Зміна дрібних звичок — тривожний знак. Охайна та акуратна, навіть дещо елегантна людина стає трохи недбалою. Трошки. Їй ліньки зав'язувати краватку. У светрі зручніше!
Жінка, для якої порядок у будинку був дуже важливий, рідше прибирає будинок. З'являється пил — трошки. У раковині стоїть брудна тарілка. Це дрібниця! Але раніше такого ніколи не було. Або жінка перестала робити манікюр, яка його робила тридцять років регулярно.
Непитущий починає трішки випивати. Аматор походів і подорожей навіть у парк не хоче сходити, надто багато справ, та й клопітно це…
Це непомітне руйнування та загибель. Саме з цих малопомітних змін починається шлях вниз. Навколишні можуть не помічати ці дрібниці, сама людина теж їх не помічає. Але це сигнали втоми та руйнування. Тріщини в фундаменті життя.
Але це помічаєш не одразу, настільки слабкі ці сигнали. Як «SOS» з далекого корабля, що тоне…