Молодший сержант ЗСУ Володимир Очеретний з позивним «Юрист» двічі ходив у ТЦК у 2022-му.
Вдруге — після удару російської армії по рідній Вінниці, по Будинку офіцерів. Добровольця мобілізували до лав 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Після важкого поранення, лікування та реабілітації повернувся до виконання бойових завдань, був позаштатним юристом батальйону.
Тепер служить у відділі забезпечення Вінницького обласного ТЦК та СП.
АрміяInform розпитала військовослужбовця про бойовий шлях, про те, як цивільні навички застосовує у війську, про поранення, повернення у стрій і продовження служби та мотивацію.
Про БЗВП у Британії
Володимир — правник, йому 36 років. За спиною — 13 років досвіду роботи юристом у міжнародній ІТ-компанії. До широкомасштабного вторгнення чоловік чимало подорожував країнами Європи.
У лютому 2022 року вперше прийшов до ТЦК.
— Я пройшов ВЛК, але ніхто так і не зателефонував… Вдруге прийшов до ТЦК після російського удару по Будинку офіцерів у Вінниці в липні 2022-го. Сину тоді було 2 роки, колишня дружина працювала в пологовому будинку біля місця удару, вони надавали допомогу пораненим… І я того дня зрозумів, що ну ніяк не захищу свою родину, якщо буду сидіти вдома… Мені батько завжди казав, що ворога треба бити не на своїй землі і в складі ЗСУ. Тому я вдруге прийшов у ТЦК. Під час співбесіди мені запропонували бути медиком — я відмовився. А то якраз було літо, я був у футболці, у ТЦК звернули увагу на мої руки (рельєфні та м’язисті. — Ред.), запитали, чи я спортом займаюся і чи готовий воювати… Я відповів ствердно, тому мені запропонували ДШВ. А це була моя дитяча мрія. Дядько був десантником, був для мене прикладом… Так я і загорівся десантною тематикою, — пригадує Володимир.
БЗВП новобранець проходив у Великій Британії. Пригадує: було комфортно.
— Шість разів протягом дня ми їли. Тричі — основний прийом (три різні види стейка, наприклад, із різним ступенем просмажування), плюс на полігон привозять чай з молоком, тістечка. Отже, це три основні прийоми їжі і три на кшталт перекусів. У них досить непогані сухпайки, теж звернув увагу.
Якщо було дуже спекотно — нас забирали з полігона. Солдата берегли, але за техніку безпеки мізки чайною ложкою виїдали (усміхається). У нас, в умовах бойових дій, вона може не завжди дотримуватися… Чистка зброї — досить ретельна, інструктор з білою серветкою перевіряв. Хоча лише згодом я зрозумів, навіщо це, уже на бойових: у побратима заїло брудний автомат, і він його перезаряджав ногою (сміється). Відпрацьовували також міські бої: протягом п’яти днів на окремому полігоні.
Про бойову роботу і поранення
Володимир каже, що хотів бути розвідником.
— Але вони багато ходять, а я ще в Британії відчув, що маю проблеми з колінами, коли довелося чимало походити горами. Тому мій ВОС після БЗВП і 199 НЦ — навідник БТР. Я сам обрав собі цей напрям роботи. Як і сам обрав собі бригаду — 79-ту окрему десантно-штурмову. Прикметно, що у 2022 році в мене завжди був вибір, — говорить військовослужбовець.
І вже 9 вересня 2022 року підрозділ працював у районі Курахового. Бригада тоді виконувала завдання в районі Мар’їнки та навколишніх сіл.
— Я справді був навідником, працював певний час на БТР, а потім почалися сильні штурми. На одній з позицій були втрати, тому мене зняли з БТР і відправили на виконання бойових завдань на нуль. Я відходив 5 днів на позиції розвідки. Чесно? Подобалося. Ми були вклинені майже на 1,5 км у ворожу оборону. Ширина цього клину — приблизно 100 метрів, — пригадує «Юрист».
14 жовтня 2022 року військовослужбовець зазнав поранення — на Покрову. Пригадує, що на Покрову також помер його дідусь, з яким Володимир був дуже близьким.
«Юрист» розповідає про той день так:
— Зранку ми вийшли на позицію, нас привітали командири по рації… День був важким, ми розуміли, що ввечері щось має статися. Потім почалися інтенсивні обстріли, і по радіостанції поінформували, що до нас в посадку заходять близько 30 осіб. На позиції нас було 7. Ми заздалегідь нормально окопалися. Наступної миті в мене перед обличчям вибухнула РПГ — нас трохи засипало, хоча й мали високий бруствер.
Далі десантники почали вести бій, тривав він і в сусідніх окопах. Володимир пригадує, що серед ворогів були і мобілізовані мешканці ТОТ, і кадирівці.
— Кадировці були присутні постійно в районі Мар’їнки восени 2022 року. У нас навіть в штабі батальйону була стіна, повністю завішана їхніми трофейними шоломами. Нас пробували закидати гранатами — тому ми відстрілювалися вже навіть по-сомалійськи… Але нам було легше, ми стояли в обороні, ворог навіть почав трохи відступати.
І в якийсь момент я загрався, подумав, що перебуваю в тирі — надмірно висунувся з окопу і так вів вогонь. І почув десь справа «Аллах акбар», відчув удар у правий бік і біль. Спочатку дуже дерло в грудях. Але я продовжив вести вогонь — думав, що мені прилетіло по броні, і просто збилося дихання. Але коли закінчилися патрони, і я присів перезарядитися — почалася кровотеча з рота, відчувався блювотний рефлекс. Тоді я зрозумів, що в мене пробиті легені… Крім цього, було поранення ноги і розпорота шкіра живота.
Відклав автомат, сів, заплющив очі. І мені перестало бути боляче через те, що були два виходи (наскрізні поранення. — Ред.) у спині і я їх притиснув (курткою, бронею, фліскою), тому вийшла така собі імпровізована пов’язка. Кровотечі зовнішньої не було, лише внутрішня. У мене почалися галюцинації: я побачив обличчя свого сина, який на мене серйозно дивився. І тоді я подумки себе запитав: тобто, як це ти вмираєш? У тебе ж син, Богдан! І тоді я зрозумів, що треба кричати, що я «трьохсотий».
Згодом нам оголосили по рації режим «Нора» — ми заховалися, по росіянах відпрацював танк. Далі почалася евакуація. З моменту поранення до евакуації до шпиталю минуло до двох годин. Коли мене доставили в лікарню, медики здивувалися, як я взагалі вижив.
Юридична служба в бойовому підрозділі: чому це важливо
— Під час реабілітації та лікування був випадок: я зняв футболку, син побачив шрам від поранення і запитав: «Ого, тату, в тебе вавка? Що це?». Я відповів, що був на війні і мене вкусив дракон (усміхається). Зараз він вже знає, що це зробили росіяни. І коли вмикає російськомовний ютуб, то я нагадую, що це — теж росіяни, і вони мене хотіли вбити. І йому цього вистачає. Йому 5 років, але деякі моменти я намагаюся йому пояснювати по-дорослому«, — пригадує військовий.
Після лікування та реабілітації Володимир продовжив службу у війську — позаштатним юристом батальйону «Фенікс» 79-ї бригади. ВЛК визнала Володимира непридатним до служби в ДШВ, але придатним до військової служби у небойових підрозділах тилового забезпечення, логістики, медичних установах, ТЦК та СП, навчальних центрах тощо.
— У 2022 році була проблема, з якою і я сам зіткнувся — проведення службових розслідувань і наказів щодо поранених, загиблих і безвісти зниклих. Вони проводилися, але не в ногу з часом, бо були дуже інтенсивні бойові дії, — просто не встигали. Я довідку про обставини поранення чекав пів року. Це попри те, що в мене юридична освіта і що я всім погрожував, що буду з ними судитися… Одного дня мені зателефонували з мого батальйону і сказали: «Ти якось говорив, що це легко робиться — покажеш як?». Я погодився і повернувся — і вже на другий день по мені працював танк. Бо штаб батальйону був біля лінії бойового зіткнення. Такі-от тонкощі служби в штабі…
Це вже була весна 2023-го. Володимир займався тим, що документально проводив усі проблемні розслідування ще з 2022 року.
— Почав проводити — і мені вдавалося. Так я став консультувати і контролювати інших заступників командирів рот у цій сфері, комунікувати з управлінням бригади. В якийсь момент ми вийшли на те, що, наприклад, сьогодні військовий зазнав поранення, за 3 дні після цього довідка була в мене на руках, і на 4 день ми цю довідку надсилали поштою (рідним пораненого чи кур’єром у шпиталь). Чотири дні! Бо були на місці і комбат, і його заступник, який відповідає за ці питання, і спромоглися налагодити цю роботу. В нас почала створюватися ціла юридична група, — не приховує фахових радощів від результативної роботи військовий.
Відтак, каже він, на рівні батальйону треба до 5 правників, щоб вчасно закривати всі питання з довідками для поранених, загиблих, зниклих безвісти.
Крім цього, юридична група займалася також і непопулярними розслідуваннями щодо СЗЧ, відмов від виконання завдань тощо.
— Якісна юридична робота у війську — це історія навіть не про права людини, а про обов’язки. Адже є обов’язки особового складу виконувати наказ командира і є обов’язок командира забезпечити своїх підлеглих так, щоб вони якісно виконали своє завдання, — наголошує військовий.
Служба позаштатним юристом тривала понад рік, але після цього вирішив перевестися в тил. Було кілька варіантів служби — зупинився на територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
«Не приховую, де я служу»
Володимир Очеретний наголошує, що не приховує того факту, що служить у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Ба більше, одного разу навіть довелося це використати для, так би мовити, «профілактики».
Адже до демонізації ТЦК Володимир, за його словами, ставиться нейтрально, але доти, доки це «не говорять в обличчя». І переповідає ситуацію, яка сталася в спортзалі:
— Коли бачиш серед відвідувачів здорових накачаних хлопців, котрі обговорюють ТЦК в роздягальні, наприклад, то стримати себе дуже важко. І ці обговорення — відповідної тональності. Тому одного разу я був вимушений прийти на тренування у формі ТЦК. Хоча доти ходив лише в цивільному. Мені набридло то все просто слухати. І раптом всі розмови в роздягальні припинилися, а моє обличчя, я так розумію, запам’ятали (усміхається). Бо мені було неприємно чути те, в яких контекстах говорять про ТЦК. Тому вийшла така профілактика, без слів… І вони все зрозуміли, і мені приємно далі ходити на тренування, бо при мені більше ці теми не обговорюються. Я не приховую те, де я служу. Бо це — складова ЗСУ.
Армієць наголошує, що важливо приєднуватися до лав Сил оборони України, доки не пізно.
— Тікати — не вихід. Окей, зараз ви втечете в Польщу, з Польщі — у Німеччину, з Німеччини — у США… Але де гарантії, що РФ не атакує «ядеркою» Штати? Не треба тікати від проблеми — її треба вирішувати, — міркує співрозмовник.
На запитання, що військового мотивує, Володимир Очеретний відповідає:
— Зараз мене щодня мотивує карта DeepState: нагадування про те, що треба більше працювати, зокрема — над своїм фізичним станом, ментальним. Мене мотивує любов до сина. А ще… Мій батько збудував будинок своїми руками; сам клав плитку і варив кований паркан — і що, прийдуть московити і все це знищать?..
Для підтримки ментального стану Володимиру, серед іншого, допомагає спорт: тренується тричі на тиждень, полюбляє кардіонавантаження та розтяжку.
Після поранення тілу це вкрай необхідно.
Фото Надії Вечорик та з особистого архіву Володимира Очеретного
Людмила Кліщук
Кореспондент АрміяInform