Війна Новини Україна Планував на осінь весілля, та повернувся на щиті – історія Героя Михайла Васька
Учора, 11 березня, виповнилося пів року, як у війні з московським окупантом загинув Михайло Васько з Івано-Франківщини. Кохана Героя Людмила Старубінська-Васько, з якою планував весілля, поділилася з редакцією DrogMedia спомином про Михайла, про його життєвий шлях та омріяну сім’ю із ним, якій не судилося бути.
Зростав працьовитим та вимогливим до себе
Васько Михайло Васильович народився 22 листопада 1995 року в селі Солукові Долинського (на той час) району Івано-Франківської області. В родині він був найстаршим з-поміж чотирьох дітей. Михайло любив спорт, був добрим, справедливим, веселим, товариським, цілеспрямованим, вимогливим до себе та працьовитим.
Навчався хлопець у Солуківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Відтак продовжив навчання у ВПУ №35 м. Стрий, де спочатку здобув повну середню освіту, а згодом професію кваліфікованого робітника «Моторист бурової установки» (2014 рік) та кваліфікацію водія автотранспортних засобів «В» і «С».
У 2015 році був призваний до війська, служив у рядах Національної гвардії України.
З листопада 2016 року по травень 2017 року призваний у Збройні Сили України на військову службу за контрактом. Повернувшись до цивільного життя, працював у спеціалізованій охороні «Нафтозахисту», будував плани на майбутнє.
Добровольцем став на захист рідної землі
Повномасштабне збройне вторгнення росії 24 лютого 2022 року назавжди змінило життя Михайла, він добровольцем став на захист рідної землі. У складі 71 окремої єгерської бригади ДШВ ЗСУ Михайло з позивним «Миш-Миш» тримав оборону в найгарячіших точках бойових зіткнень з ворогом, де проявив виняткову мужність, сміливість та героїзм (Донецька та Харківська області).
Його відвага, сила духу і професіоналізм надихали побратимів і були прикладом для всіх, хто боровся поруч, воїн досконало володів різними видами зброї.
Сім”я як швидкоплинний подарунок долі
У липні 2023 року життєвий шлях звів Михайла з його майбутньою нареченою Людмилою. На жаль, вони не встигли зареєструвати шлюб офіційно, але Михайло й без штампа у паспорт і вважав Людмилу своєю дружиною. Він завжди говорив, що не даремно так довго чекав цієї зустрічі тому, що отримав справжню сім’ю, про яку завжди мріяв, що це подарунок долі. Михайло полюбив дітей, Людмили, так, як і вони його. За короткий час вони встигли прожити разом найкращі моменти свого життя. Найголовніше, чого хотів Михайло – щоб Людмила та діти завжди були поруч.
Навіть за цей короткий період чоловік став справжнім батьком для дітей (Дмитра і Вероніка), виховував їх, навчав, подарував батьківську любов та турботу, став гідним прикладом для наслідування. До весілля планували і готувалися ще з лютого 2024 року, але хотіли влаштувати справжнє свято в колі рідних і близьких, поєднавши дату весілля з Михайловим Днем народження у листопаді. Обирали обручки, урочистий одяг та місце святкування…
На щиті
У листопаді 2024 року Михайло Васько планував приїхати у відпустку та зіграти весілля, але повернувся додому скоріше, на початку осені. На жаль, на щиті та з прапором біля серця. Це був останній день перед виходом із позицій… Війна обірвала всі мрії та плани закоханих.
11 вересня 2024 року заступник командира розвідувальної групи СП роти СП загону СП, сержант Михайло Васько загинув під час виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські Хутори Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області, отримавши поранення несумісні з життям. Похований на цвинтарі в с. Солукові, Івано-Франківської області.
Державні нагороди
Васько Михайло був нагороджений Золотим Хрестом Головнокомандувача Збройних Сил України В. Залужного (5 березня 2023 року), відзнакою Президента України «За оборону України» (5 серпня 2022 року), відзнакою «За поранення» міністра оборони України (27 травня 2024), відзнакою «Захисник України» Ради Національної безпеки та оборони України (12 жовтня 2022 року), медаллю «За хоробрість в бою» (24 березня 2023 року), орденом «За Мужність» ІІІ ступеня ( указ президента України від 27.11.2024 року №787/2024).
Допис Людмили Старубінської-Васько на її сторінці у фейсбук.
Смерть Михайла – велика втрата для його родини, нареченої, побратимів, батьків, братів, сестри, племінників, родичів та знайомих. Невимовний біль втрати назавжди закарбований в їх серцях.
Михайло був вірним нашій Батьківщині та віддав своє життя за кожного з нас. Пам’ять про Михайла буде жити ВІЧНО…