Часто ми стикаємось із ситуаціями, які змушують нас переосмислити свої погляди на добрі справи та людську вдячність. Ця історія — яскравий приклад того, як за маскою потреби може ховатися зовсім інша реальність, а щира допомога не завжди знаходить належну оцінку, інформує Ukr.Media.
Пропоную вам ознайомитися з реальним випадком, який стався з одним небайдужим чоловіком, котрий регулярно допомагав, як він вважав, нужденній людині похилого віку.
Недалеко від мого офісу є супермаркет. Поруч певний час стояла жінка пристойного вигляду, але з дуже сумними очима.
Стояла не завжди, а приблизно з перервою у кілька днів. Просила милостиню. Я питав, що їй потрібно сьогодні, вона відповідала завжди конкретно — рис, картопля, макарони, манка.
Грошей ніколи не давав, завжди питав, на що збирає, брав собі продукти і в окремий пакет їй. На виході віддавав пакет і йшов далі.
Тут якось підійшов, спитав, що їй купити, щоб вистачило на тиждень і щоб вона тут не стояла через день.
Вона видала список, в підсумку вийшов пакет на 1000 гривень. Але там реально все важливе було, що можна кожного дня їсти, без вишукувань на кшталт ікри та салямі. Купив, віддав.
А наступного дня вона знову там.
Я трохи здивувався, питаю: "Мати, я ж тобі вчора все купив, ти навіщо сьогодні прийшла?".
Як ви думаєте, яку фразу бабуся не посоромилася сказати прямо мені в обличчя?
Старенька, яка просила про допомогу (чи дійсно вона її потребувала?), відповіла: "Слухай, товстий, пішов звідси…".
Життя непередбачуване. Життя повне сюрпризів. Життя таке, яке воно є.