Мабуть, сучасній людині не потрібно звертатися до психологів, до класиків світової літератури чи до східних філософів, щоб отримати відповідь на запитання — чому в шлюбі зникає кохання. І так все зрозуміло, інформує Ukr.Media.
Одного разу німецький письменник Еріх Марія Ремарк сформулював свою думку так:
"Життя надто довге, щоб любити одну людину".
І з письменником неможливо не погодитися.
Все набридає і приїдається. Навіть жива людина поруч. І добре, якщо з нею можна мирно існувати в одному приміщенні. Тоді шлюб нагадує взаємовигідну угоду: він — гроші, вона — побут. Або навпаки. Вона виховує дітей, а він хвалиться друзям, що класний тато. Або — у неї квартира, а йому ніде жити.
Вигода згуртовує. Роки біжать і дарують ілюзію щасливого сімейного життя.
Але кохання в ньому давно не спостерігається. Та й час зараз відповідний — цинічний і злий.
Але іноді, на посиденьках, можна почути дивні історії про те, що живуть чоловік і дружина довгі роки. І люблять одне одного. Він дарує квіти і зустрічає її після роботи.
Невже кохання? У це неможливо повірити!
І найцікавіше — при ближчому розгляді виявляється, що дама ця — головна героїня пліток — зовні нічим не примітна. Особливих досягнень — немає. Подейкують навіть, що ледача і сварлива.
Тоді чому іншим — нічого, звичка і існування а-ля сусіди, а їй — кохання? Що ж у ній такого, в цій жінці, надприродного? У чому секрет її шарму, чарівності, привабливості? Чи можна цьому навчитися? Або чоловіки вміють любити тільки егоїстичних мегер?
Є інша фраза, яка багато що пояснює. І звучить вона так:
"Завжди здається, що нас люблять за те, що ми гарні. А ми й не здогадуємося, що люблять нас тому, що гарні ті, хто нас любить".
Який висновок робимо?
Дружин, не люблять, не тому, що вони погані. І кохання негідні. А тому, що вони самі зробили неправильний вибір. Вийшли заміж за чоловіка, який не побачив у жінці цінність усього свого життя.
Залишається тільки порадіти за тих жінок, яким пощастило!