Коли частування потрібно повернути тому, хто вас пригостив

В одному селі жив пастух, на ім'я Василь. Місцеві жителі вважали його простаком, адже в психології вони мало що розуміли. Василь ходив селом, збирав козячий послід і з радістю роздавав його всім зустрічним. Ну що ж тут поробиш, пастух є пастух, інформує Ukr.Media.

Добрі дачники, співчуваючи йому, пригощали його пряниками та цукерками. Виходив доволі дивний, але на перший погляд вигідний обмін: він пропонував свій товар, а отримував солодощі. Щоправда, ніхто не брав його "подарунки", але з ввічливості дякували і відповідали частуванням. Зустріч із Василем, відверто кажучи, була малоприємною, і діти намагалися триматися від нього подалі.

Один сміливий хлопчик, якому Василь запропонував свою звичну "долю", не розгубився і відказав зухвало: "Їж сам!". Це розлютило пастуха, і його посмішка миттєво зникла. Він схопив велику палицю і погнався за хлопчиком.

Що ж сталося? Власне, нічого особливого. Хлопчик просто відмовився від подарунка і запропонував пастухові залишити його собі. Він не погодився на обмін козячого посліду на пряник. І раптом став "поганим". Таким злим, що заслуговував на удар поліно́м.

Так само відбувається з токсичними людьми. Вони з посмішкою говорять неприємні речі й очікують у відповідь подяки або, що ще краще, приємної реакції. Але якщо повернути їм те саме, скільки буде обурення та крику!

Наприклад, хтось із посмішкою каже вам: "Ти якось погано виглядаєш, зовсім постарів. Ти часом не хворий?". Можна ввічливо відповісти: "А ви також виглядаєте не найкраще — ось, мішки під очима, зморшки біля носа. І очі якісь тьмяні. Як ваше здоров'я?". Ось тут і почнеться скандал. Вас звинуватять у грубості, злості, і будуть вас ненавидіти.

Від вас же очікували, що ви покірно погодитеся з критикою, навіть якщо вона несправедлива. Після цього потрібно було подякувати "Василю" за його увагу й проковтнути неприємний "подарунок". І навіть поклонитися на знак вдячності.

Або, наприклад, вам кажуть: "Ви написали якусь нісенітницю, нічого не розумію. Вчіться писати!". Якщо ви відповісте тим же: "Ви також написали нісенітницю, нічого не зрозумів. Вчіться писати!" — вас одразу назвуть грубіяном.

Але хіба краще ковтати козячі кульки, роздаючи натомість цукерки? Можливо, тому у вас так мало радості й енергії — адже все хороше ви віддали тим, хто змушував вас їсти їхні "дари"?

Цукерки можна роздавати безкорисливо, просто так, і отримувати натомість радість від своєї щедрості. Але якщо зустрічаєте токсичних людей, не бійтеся повернути їм їхній же "подарунок". Просто скажіть: "Дякую, не потрібно. Їжте самі". А якщо це їм не до смаку, навіщо тоді пропонують іншим?

Джерело