Росіяни вбили чоловіка Оксани на очах у 13-річного сина, який невдовзі помер у лікарні від травм. 
Саму ж жінку ледь вдалося врятувати, повідомляє «Правда тут».
«Ми лежали 2 чи 3 години, ми стікали кров’ю, уявіть, що це таке. У мене рука – все було вирвано, у сина мого в серці осколки», – таким Оксані запам’ятався кривавий Великдень 22-го. Без жодних повітряних тривог, вона з сім’єю були на подвір’ї, у рідному Лимані на Донеччині, як раптом туди прилетіла російська ракета.
«Так іду, дим був, мене відкинуло в сторону і все, я лише чула крики, чоловік крикнув «Ай!» і все. Муж одразу на смерть, а сину ніжку заділо і уламок потрапив біля сердечка в нього був», — розповідає Оксана Савюк.
Оксану з її 13-річним сином відтягнули до погребу, де вони, а також мати жінки пролежали декілька годин, адже «швидка» не їхала під обстрілами. Дочекавшись бригаду ДСНС, потерпілих ушпиталили, до того ж у різні медказклади. Сина з бабусею до лікарні у Слов’янськ, а саму Оксану, з травмами грудної клітки та сильними пораненнями кінцівок, – до Краматорська.
«Там оперували мене, уламки діставали з печінки, зашили тут усе, це була перша операція. На наступний день мене перевели в Дніпро, але я не знала, що в мене син помер. Мені робили операцію, мого сина ховали тоді. Моя мама ховала, я цього не знала», — каже Оксана Савюк.
І вже з Дніпра жінку транспортували до Львова, де провели загалом 6 операцій.
«У післяопераційному періоді вона отримала досить серйозні ускладнення, а саме інфікування рани в ділянці лівої руки, що призвело до масивного дефекту тканин та оголенням металевої пластини, якою фіксувалася кістка, — зазначив зЗавідувач 1-го відділення хірургії Центру хірургії 1-го ТМО Львова Гнат Герич.
Наразі пацієнтку виписують на подальшу реабілітацію. Нині ж Оксана мріє про закінчення війни та дуже хоче поїхати на кладовище до рідних.