Жінки поділилися особистими історіями про романи з одруженими чоловіками та про те, які висновки вони зробили про ці стосунки, інформує Ukr.Media.
Я допомагала своєму коханцю збирати речі в пологовий будинок для його дружини
Я допомагала своєму коханцеві збирати речі його дружині у пологовий будинок. Звучить неможливо, але це правда.
Ми познайомилися з Геною на виставці кілька років тому. Молодий, високий, спортивний, знає іноземні мови, обіймає добру посаду. Ми обидва з одного городу, знайшлися спільні теми. Загалом почали зустрічатися. Хоча я знала, що в нього є дружина. Я жила сама, і раз на тиждень коханець приїжджав до мене на вечір, а іноді навіть на ніч. Так ми таємно зустрілися понад рік.
Якось ближче до вечора ми сиділи у ресторані. Гена крутив у руці келих із червоним вином, я помітила, що він нервує і хоче щось сказати. Я подумала, що він зараз зізнається, що збирається розлучитися і хоче одружитися зі мною. Ця думка мене підбадьорила.
Я почала: «Я бачу, що ти стурбований. Ти можеш мені довіряти. Розкажи, що тебе гнітить».
Мій коханий викарбував «Тобі це не сподобається», і я зрозуміла, що мова піде про щось інше.
Того вечора я вперше почула, що його дружина вагітна. І не просто вагітна, а знаходиться в пологовому будинку і ось-ось народить.
На мої емоції «Ну як так? Так не можна!», мій коханець сказав: «А в чому проблема? Я ж одружений, а не на стороні дитину зробив».
Далі ми разом поїхали за необхідними речами для його дружини, які він потім відвіз до пологового будинку. Я допомагала вибирати і одночасно запитувала у самої себе: «Я збожеволіла?».
Ніч, коли народжувала його дружина, він провів у моєму ліжку. І ми не просто лежали поруч один з одним, як нескладно здогадатися.
Я нікому не раджу повторювати такий сценарій. З Геною ми розлучилися. І тепер я розумію, наскільки непорядним був чоловік.
Я закохалася в чоловіка подруги, але він мене відкинув
Десять років тому ми з чоловіком дружили з однією сімейною парою — разом ходили на шашлики, святкували, ділилися успіхами дітей. Олена та Діма часто бували у нас у гостях, і я спеціально пекла для них свої фірмові млинці.
Несподівано для себе я виявила, що закохалася в чоловіка подруги. Діма був такий творчий, тонкий душею. Я помітила, що він дивився на мене якось по-особливому. Незабаром у нас зав'язалися романтичні стосунки, які ні до чого не зобов'язують.
Нам було по 40 років, і я вирішила, що саме час стати ще раз щасливою. Так, я вирішила розлучитися і залишитися з Дімою. Як на це відреагує його дружина Олена та мій чоловік Олег? Я боялася уявити, але почала діяти.
Спочатку я зізналася своєму чоловікові. На мій подив він досить спокійно відповів: «Ну що ж, якщо ти так вирішила, то щастя вам».
Наступною була Олена. Я покаялася перед подругою і зізналася, що кохаю її чоловіка. Вона помовчала, а потім сказала: «Добре, що ти про це сказала сама».
Я легко дивилася в майбутнє, де вже у своїх фантазіях жила разом з Дімою. Але Діма всім нам оголосив: «Без мене одружили? Чому всі вирішили, що я збираюся щось міняти?».
Після цієї історії ми з Олегом розлучилися. Чи залишилися разом Олена та Діма, я не знаю. Чула, що у них були проблеми в стосунках, але, гадаю, Олена його вибачила.
А я зустріла нове кохання, у мене все добре. Мій колишній чоловік одружився і каже, що щасливий.
Я не знала, що він одружений, поки його дружина не зателефонувала моїй мамі
Я чекала на принца, а зустріла його. Мишко був на 15 років старший, гарно доглядав, дуже галантний. Винайняв квартиру в центрі, щоб жити зі мною. А я не знала, що вона знімна, адже Мишко казав, що це його власне житло. Потім з'ясувалося, що він має дві квартири — в одній він жив із дружиною та дітьми, а другу вони здавали.
Мишко часто їздив у «відрядження» (а насправді до дружини та дітей до іншого району). Те саме він говорив своїй дружині, яка в результаті і розкрила весь його обман. Просто знайшла телефон моєї мами, зателефонувала і все їй розповіла, а мама — мені.
Спочатку не хотіла прощати такий обман, але він присягався, що розлучиться. Я вирішила надати шанс.
Розлучився Мишко швидко, і ми одразу пішли розписуватися. Зізнаюся, що була дуже щаслива. Спочатку (роки два-три) все було добре, а потім чоловік поміняв роботу і став дуже запальним. Кілька разів навіть піднімав на мене руку, а раніше нічого такого не було.
Я подала на розлучення, хоча в нас народилася спільна дитина, яку Мишко дуже любить. Після розлучення я почала частіше спілкуватися з його колишньою дружиною. Вона каже, що жодного дня не шкодувала про розлучення і була здивована, що я погодилася одружитися з її колишнім чоловіком після такого обману. А зараз я й сама цьому дивуюсь.
Я більше 10 років чекала, коли мій коханець розлучиться
Кирила я помітила першого дня, коли прийшла працювати на нове місце. Ми стали ходити разом на обідню перерву, обмінювалися кумедними фото, пригощали один одного цукерками…
За місяць ми стали таємно зустрічатися. Я знала, що в нього дружина та маленька дитина. Через рік я поставила його перед фактом: або він розлучається, або ми розлучаємося. Кирило намагався поговорити з дружиною, але вона йому сказала, що у разі розлучення поїде разом із дитиною жити за кордон до своєї сестри, і він не бачитиме, як росте його син.
Кирило залишився у сім'ї. А ми то розлучалися, то мирилися… У такому режимі ми прожили понад десять років.
За ці роки мені набридло бути коханкою, хотілося одружитися, народити дитину… Я сказала одруженому коханцю, що ми маємо розлучитися. Синові Кирила на той момент було 15 років, і його батько таки вирішив піти з родини остаточно. На цей раз його дружина була не проти, а навіть задоволена.
Ми одружилися і з'ясувалося страшне: ми зовсім не сумісні в побуті, постійно сперечаємося, з'ясовуємо стосунки, висловлюємо один одному претензії… Хіба заради цього я чекала більше десяти років, щоби мій коханець став моїм чоловіком?
Єдиний плюс цього шлюбу — це народження дитини, тому що я довгий час мріяла стати мамою.
Кожного разу, коли його дружина вагітніла, він присягався мені в коханні
Ми зустрілися з Сергієм у невідповідний час. Я почувала себе самотньою, а він почав приділяти мені увагу. Казав: «З дружиною вже давно немає кохання. Ти — моя кохана жінка».
Коли я порушила питання про розлучення, з'ясувалося, що його дружина вагітна. Сергій запевняв, що вийшло випадково, був лише один раз і ось так… Я повірила, бо була закохана. Дурно дуже, але минулого не повернеш.
А він кликав мене до себе додому, коли дружина була у пологовому будинку! Мовляв, поживемо разом три дні. Чи можна таке взагалі уявити собі? Я відмовилася, звісно, але стосунки не порвала.
Наступний етап: «Я не можу піти поки що дочка така маленька». І я чекала. Коли дитині було три роки, я влаштувала істерику, кричала, що теж хочу сім'ю та дітей. Сергій обіцяв, що все в мене буде.
Через деякий час дізнаюся від знайомих, що дружина мого коханця чекає на другу дитину. На цьому — жирна крапка.
Він кілька разів писав мені про кохання, дзвонив, просив повернутися, але цим лише викликав у мені злість. Я порахувала, скільки років втратила з ним… Шість років — у нікуди.
Мій начальник розлучився заради мене, але я відмовилася йти з ним розписуватися
У мене був роман із одруженим начальником. Він старший за мене на 14 років, але закохався, як хлопчик.
Ми зустрілися майже рік, і мій коханець вирішив розлучитися. Ні, я не наполягала на цьому, це було лише його бажання.
Ми подали заяву на одруження, але в останній момент я передумала. Двоє дітей, постійні дзвінки колишньої дружини з різних дитячих питань, занудство мого нареченого і ще багато чого… Я вирішила, що це мені все не потрібно, і пішла від нього. У нього була майже істерика, він дорікав мені, що розлучився через мене з дружиною. Але нічого, через пару місяців знайшов собі молоденьку дівчину, бачила їх фото із соцмереж.
Не шкодую ні про що.
Це результат заниженої самооцінки, комплексів та страхів цих жінок, яким однозначно потрібна психотерапевтична допомога
Є таке прислів'я: «На чужий коровай рота не роззявляй». Напевно, колись вона містила в собі натяк на те, що не слід брати те, що вам не належить, нагадуючи людям про ввічливість та повагу до чужого. Крім цього, вона також означає, що не варто втручатися у справи інших людей, особливо якщо вони вас безпосередньо не торкаються.
У сучасному світі ми найчастіше чуємо цю приказку щодо стосунків із чоловіками, які вже мають сім'ю. І всі ці історії загалом є найкращим підтвердженням народної мудрості, оскільки жодна з них не закінчилася «жили вони довго та щасливо».
Навпаки, кожна з героїнь (за винятком останньої) зрозуміли, що втратили достатній час (а деякі більше 10 років свого життя) на те, щоб чекати «біля моря погоди» — тобто фактично зазнавали неповаги з боку чоловіка, слухаючи його порожні обіцянки про прийдешнє розлучення, боялися прийняти єдино вірне у цій ситуації рішення: порвати з чоловіком і зайнятися своїм власним життям.
Подібні стосунки неправильні, принизливі для жінки, яка виступає в ролі коханки, і дуже образливі для тієї, яка одружена з цим чоловіком, оскільки одружений чоловік зобов'язався бути вірним дружині.
Зазвичай, тривалість подібних відносин ґрунтується на так званій співзалежності.
Співзалежність — це такий психологічний стан, коли одна людина сильно залежить від іншої, бажаючи отримати емоційну підтримку та задоволення своїх потреб.
У любовних трикутниках кожен учасник (і коханка, і дружина, і чоловік) може стати співзалежним від іншого, оскільки подібні стосунки не є здоровими — його учасники не можуть встановити здорові межі та вирішити свої проблеми в стосунках. Плюс ці стосунки не засновані на взаємному коханні та повазі, щоб не говорив чоловік ні своїй дружині, ні своїй подрузі.
При цьому жінка, яка виступає в цьому союзі у ролі коханки, відчуває тривогу та занепокоєння, боячись втратити свого партнера, і тому продовжує бачитися з ним. Все це врешті-решт призводить до нервового та емоційного виснаження, а також втрати самоповаги та впевненості у собі.
Особливо прикро, що деякі героїні цих історій залишалися з чоловіками, знаючи про вагітність їхніх дружин, знаходження у пологовому будинку, народження дітей… І навіть допомагали своїм коханцям закуповуватися речами на виписку.
Зрозуміло, що це результат заниженої самооцінки, комплексів і страхів цих жінок, яким однозначно потрібна психотерапевтична допомога.
Але жодна з них не подумала про те, що збереження відносин з одруженою людиною, ні до чого доброго в жодному разі не приведе. Не лише тому, що інша мудрість стверджує «На чужому нещасті щастя не побудуєш» (з цим важко посперечатися), але ще й тому, що одружуватися з людиною і бути її коханкою — це дві різні речі.
Сім'я — це відповідальність. Це союз двох людей, у яких схожі цілі та завдання. Шлюб — це непросто: він залежить від уміння лавірувати, домовлятися, розуміти, приймати.
Бути коханкою однозначно простіше: так, є багато переживань та страждань, але не треба домовлятися.
Ти кажеш те, що хочеш, ви можете посваритися, можете помиритись — тут немає ні зобов'язань, ні відповідальності. Кожен насправді вільний (навіть якщо вам це так не здається). У шлюбі ви не вільні.
Щобільше, ви однозначно не знаєте людину, з якою перебуваєте в любовних стосунках, тому що з вами вона лише тоді, коли їй зручно, і вона така, якою ви хочете її бачити. Можливо, він вам щось дарує, каже приємності, обіцяє золоті гори.
Але це неповноцінні стосунки, в яких вам складно його дізнатися — він для вас образ, цінний приз (бо до вас не йде), у вас є ідея фікс: закрити гештальт і отримати цей приз.
І ось ви його отримуєте на повне своє розпорядження. Коли ви нарешті його дотиснули, і він розлучився, виявляється, що він зовсім не такий, яким ви його собі уявляли. У вас більше не виходить щось вимагати, як раніше («розведися і все!»), тому що у шлюбі треба домовлятися. І для нього ви більше не зручна жінка, яка на все погоджується, а дружина, і у вас є права.
Чисто з психологічної точки зору такі відносини не витримують переходу на інший рівень, тому що за довгі роки обидві людини звикли до іншого способу комунікувати один з одним.
Саме з цієї причини великий відсоток розлучень у таких повторних шлюбах у чоловіків, які підігріваються бажанням повернутися до колишньої дружини, яка все розуміла і на все заплющувала очі.
Якщо чоловік прагне жити на дві сім'ї, то причину цього можна пошукати у дитинстві.
Можливо, у такого хлопчика була гіперопікаюча мати і тепер, подорослішавши, він потребує двох фігур — дружина (часто схожа на матір-лідера) та коханка (жінка, з якої можна відпочити від «матері»). У такому разі коханка — це можливість втекти від владної дружини і виступити в ролі сильного чоловіка, відчути себе самодостатнім. У такий спосіб чоловік компенсує те, що не отримав у дитинстві.
Ще одна з причин — патерн стосунків, запозичений від батьків. Чоловіки, чиє дитинство пройшло у повноцінній сім'ї, де до системи цінностей входила вірність і порядність стосовно членів сім'ї, зазвичай, не обманюють своїх дружин. Якщо дитина з дитинства бачить здорову картину сім'ї, то вона переймає її у доросле життя. Якщо ж хлопчик дізнається, що його батько зраджує матері, на підкірці записується: значить, так можна.
Також до стосунків на боці схильні чоловіки з комплексами — вони заводять коханку, щоб відчути себе самцем, відчути свою значущість та потрібність не лише в сім'ї, а й за її межами.
Люди часто роблять помилки у відносинах, не рефлексують, не замислюються про те, що буде, якщо діяти під впливом емоцій, гормонів тощо.
Багато помилок є наслідком наших травм, отриманих ще в дитинстві.
Тому коли ви застрягли надовго в якійсь ситуації, яка однозначно породжує негатив, токсичність, співзалежність, не бійтеся звернутися за допомогою до фахівця.