Фото: dpa Підприємство шведської гірничодобувної компанії LKAB у Кіруні
У Швеції було оголошено про знахідку великих покладів сировини, необхідної для нових екологічних технологій. Європа поки що не виробляє власних так званих «рідкісноземельних елементів». Наскільки значуща ця знахідка?
Шведська державна гірничодобувна компанія LKAB днями оголосила, що знайшла більше мільйона тонн рідкісноземельних оксидів у районі Кіруни, що на півночі Швеції. Рідкісноземельні елементи, також відомі як рідкісноземельні метали або оксиди, — це набір зі 17 важких металів, які мають широкий спектр комерційного та промислового застосування. Вони мають особливе значення для так званого «екологічного переходу» (переходу на екологічно чисті види енергії. — Ред.), оскільки необхідні для виробництва вітрових турбін та електромобілів. ЄС сильно залежить від імпорту цих елементів та усього з ними пов’язаного.
Генеральний директор LKAB Ян Мострьом заявив, що знахідка є хорошою новиною для «Європи та клімату», додавши, що «вона може стати вагомою основною для виробництва критично важливої сировини», яка є абсолютно необхідною для переходу на «зелені технології».
Експерти кажуть, що обсяги покладів ще треба встановити точніше, але за попередньою оцінкою компанії йдеться про один мільйон тонн — найбільші поклади в Європі.
Чи варто вважати ці новини сюрпризом? Не зовсім. Родовище, яке отримало назву Per Geijer, розташоване у шведській частині Полярного кола, яке вже кілька десятиліть відоме багатством на рідкісноземельні мінерали. LKAB уже керує найбільшою в Європі шахтою з видобутку залізної руди, і розвідка рідкісноземельних металів у Кіруні не була таємницею.
LKAB контролює найбільшу в Європі шахту з видобутку залізної руди
Наскільки рідкісні ці елементи і в кого вони є?
Незважаючи на свою назву, рідкісноземельні елементи трапляються у великих обсягах в багатьох частинах світу, натомість їхній видобуток надзвичайно складний і затратний. Окрім того, процес може завдавати великої шкоди довкіллю.
Китай має найбільші запаси серед усіх країн світу, за ним ідуть В’єтнам, Бразилія та Росія. Однак у плані переробки рідкісноземельних елементів Китай випереджає інших: згідно з даними Геологічної служби США, станом на січень 2022 року на нього припадало понад 60 відсотків усього виробництва рідкісноземельних елементів, за ним ідуть США (16 відсотків), М’янма (раніше Бірма. — Ред.) (9) та Австралія (8).
У Європі діють серйозні регуляторно-законодавчі бар’єри для видобутку та виробництва сировини, і наразі рідкісноземельна сировина не видобувається. Унаслідок цього ЄС сильно залежить від Китаю та інших країн.
Сировинне питання перейшло у політичну площину, враховуючи те, що ЄС хоче покінчити з торговельною залежністю від Китаю та Росії та стимулювати власні «зелені технології» для досягнення своїх кліматичних цілей. Закон про зниження інфляції (Inflation Reduction Act) в США обсягом у 369 мільярдів доларів (340 мільярдів євро), який надає значні субсидії «зеленим технологіям», також посилив тиск на ЄС.
Наскільки ця знахідка важлива для Європи?
«Щоразу, коли оголошують про нове родовище рідкісноземельних металів, лунають сповнені захоплення заяви, тому важливо дивитися на конкретні дані, — сказала DW професорка географії Делаверського університету Джулі Клінгер. — Якщо поглянути на заголовки, що стосуються родовищ рідкісних елементів у Гренландії, Північній Кореї, Афганістані, Туреччині, на дні океану, на Місяці: всіх їх називали найбільшими або одними з найбільших». Експертка вказує при цьому на необхідність точної оцінки.
Генеральний секретар Глобальної асоціації промисловості рідкісноземельних елементів Набіль Манчері каже, що потрібно ще багато роботи для визначення якості родовища. «З економічної точки зору, це ще не «поклади». Потрібно ще багато бурити, багато тестувати, і ще немає повної інформації про якість руд», — сказав він у розмові з DW.
Клінгер зазначає, що знахідка потенційно може стати альтернативним джерелом для потреб Європи в рідкісноземельних металах, але додає, що розробка шахт займе від 10 до 15 років, що відповідає й оцінкам шведської компанії. «Справа не тільки в регуляції, хоча часто саме на це все списують. Але ж ідеться про монументальну будівельну та інженерну роботу — відкриття нової шахти», — пояснює науковець.
Що далі?
Для того, щоб LKAB змогла скористатися знахідкою, треба буде домогтися змін у підходах ЄС до питання видобутку такої сировини. «ЄС давно відкинув видобуток корисних копалин як щось небажане на своїй території», — каже Манчері.
Генеральний директор шведської LKAB Мострьом сподівається, що суворі процедури отримання дозволів на видобуток корисних копалин в ЄС можна буде прискорити, щоб компанія швидше постачала матеріали на ринок. «Якщо ми справді хочемо здійснити перехід на «зелене виробництво», ми повинні знайти способи суттєво прискорити цей процес», — сказав він у ході прес-конференції.
Наразі Єврокомісія працює над зниженням бар’єрів для видобутку корисних копалин та виробництва критично важливої сировини задля переходу на «зелені технології». Однак Манчері каже, що налагодження роботи гірничодобувної промисловості — це лише половина справи. «Коли є видобуток, потрібно створити й переробну промисловість», — пояснює він, маючи на увазі складні та надзвичайно енергомісткі процеси ізоляції та очищення рідкоземельних елементів.
Забруднюючі галузі теж не проти «поживитися»?
Експерти зазначають, що це критичне питання, оскільки рідкісноземельні елементи також використовуються в багатьох галузях промисловості, відповідальних за найбільше забруднення довкілля. «Хоча у більшості повідомлень для преси особливо підкреслюють важливість рідкісноземельних елементів для технологій відновлюваної енергетики, ці елементи також важливі для переробки нафти та для застосування у військовій промисловості», — говорить Клінгер.
«Наразі ні в ЄС, ні в інших країнах немає законів, які б захищали матеріали, видобуті заради захисту клімату, від використання іншими, менш дружніми до захисту клімату галузями. Навіть шведська державна LKAB або будь-яка інша гірничодобувна компанія не зобов’язана продавати свою продукцію виключно фірмам, що працюють у секторі технологій відновлюваної енергії», — додає вчена.
Клінгер зазначає, що якщо такі гірничодобувні компанії, як LKAB, вимагатимуть прискорення процесу отримання ліцензій під прапором захисту клімату, то у ЄС мають запровадити правила, які заборонятимуть поставки цієї продукції «незеленим» галузям.
Джерело: Українська служба DW